Вже яку ніч підряд я блукаю темними вулицями міста. Для когось безсоння – хвороба, а для мене це цілющі ліки. Ночами я ганяю думки про нього тихими вуличками. Лише тут не потрібні ніякі пояснення. Ніхто нічого не вимагає. Ця весна – закоханості повні груди. І дихання стає легким. Ніжно огортає вітер. І холодних людських сердець не відчуваєш, вони сплять у такий час.
Лише ніч і я. Більш нікого. Ніякого страху. Вдень ми тримаємо дистанцію, а вночі стаємо інтимними. Інтимні думки, інтимні таємниці, інтимні діяння. Весняне безсоння лікує мою душу і поліпшує моє самопочуття. В посмішках небу, поцілунках вітру є щось божевільне. Поки інші сплять в своєму «вчора», я біжу по вулицях у своєму уже «сьогодні», або «завтра». І зірки – мої нічні метелики, відблискують на моєму волоссі. Блідий місяць розповідає щоночі мені сумну історію про те, як він загубив своє кохання – Сонце. І щоночі ми шукаємо його кохання. А щоранку я знаходжу Сонце, але зникає місяць. Так і не розумію, які злі чари їх розлучають.
Навіщо спати, коли в цей час можна зробити безліч речей? Я йду, коли інші сплять. Я їм шоколадне морозиво і поливаю його згущеним молоком лише через те, що я так хочу. Я гуляю босоніж, бо я так хочу. Я всьому Всесвіту кричу, що я люблю! Бо іншої можливості може і не виявитися.
Завжди є завтра, і життя надає нам ще одну можливість, щоб все виправити, але якщо я помиляюся і сьогодні це все, що нам залишилося, я б хотіла сказати тобі, як сильно я тебе люблю, і що ніколи тебе не забуду. Ні юнак, ні старець не може бути впевнений, що для нього настане завтра. Сьогодні, можливо, останній раз, коли ти бачиш тих, кого любиш. Тому не чекай чогось, зроби це сьогодні, оскільки якщо завтра не прийде ніколи, ти будеш шкодувати про той день, коли у тебе не знайшлося часу для однієї усмішки, одних обіймів, одного поцілунку, і коли ти був дуже зайнятий, щоб виконати останнє бажання. Не спи! Прокинься!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254920
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.04.2011
автор: Туся Парасич