У водах ставкових купаються зорі,
Бо ніч опустилась з небесних терен.
Накрила собою і сутінки голі,
І спекою зморену землю за день.
Від променів сонця околиця п’яна.
Розбудить латаття нічний зорепад.
Космічні картинки малює уява.
Закохані мріють у зоряний град.
Сузір’я покинув, щоб в дальній дорозі,
Горіти до тла і летіти з небес,
Падіння стрімкого спинити не в змозі,
Світити, згорати - у цьому їх сенс.
У блюдцях озер віддзеркалюють зорі.
Світанок крилом зупинив темний крок.
Так близько це небо, немов на долоні.
А я як частинка упалих зірок.
Занесений вітром з якогось світила,
(їх безліч висить у сузір’ях планет)
Любуюся ними. Притягує сила.
Ведемо розмови вночі тет-а-тет.
2007р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254906
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.04.2011
автор: Олексій Тичко