КВМ
1
Прожито роки не малі,
Було як вчора. Ми живі,
Осталась в пам'яті лиш дата,
Про що не відала і мати,
Коли служили в чужині,
В арабськім краї на війні.
Як жити з пам’яттю такою,
Що ніч як привиди із бою,
Встають з могил і йдуть живі:
Сержанти, ротні, рядові.
Прокинуся, піт градом ллє,
Картина знову повстає,
Літак, приказ – чужа земля,
Біліє спекою пустеля.
В Суеці знов асгар напав,
Жінок у рабство він забрав,
І сколотили наш загін,
Та з БТРом навздогін,
Послали нас їх відбивати,
Тих, що не міг ще воювати.
Сахара мачуха не мати,
І щоб в пісках не заблукати,
В команду був даний гід,
Який і вивів нас на слід.
2
А там же вулиці вузькі,
Аулом їздять лиш міські,
БТР паркани підім’яв,
К хоромам бая нас дістав.
А ствол від пушки аргумент,
Віддали бранок у момент,
Та скільки їх того не знали,
З десяток їх в броню сховали.
А решту з нами на броню,
На базу знову в колію.
Бій розгорівся за аулом,
Асхар летів на нас алюром,
В пісках як вихор налетів,
Відбити бранок захотів.
В броню жінок ми заховали,
Та з БТРом відіслали,
Самі лишилися в заслін,
До надовбнів спішив загін.
По рації депешу слали,
Щоб виручати поспішали,
Ми прикривали всім відхід,
Збиватись в кучу нам не слід.
За виступ с другом поспішали,
Прицільно в нас уже стріляли,
Та ротний нас вже прикривав,
Їх з кулемета поливав.
Та в перебіжці друг спіткнувся,
Під ним я тут же опинився,
Зі стоном очі він закрив,
І щось мені прошепотів…
Як дзвін дзвенять оці слова,
То правда вічна і жива,
- «Сержанте, винеси мене,
Прикрою тілом я тебе,
Не оставляй мене в поталу,
И з головою вези аж до Уралу».
С трудом промовив ті слова,
Поникла в плечі голова,
І цівка крові з губ побігла,
И з посмішкоюй в губах застигла.
Оглянув тіло, живіт мов рана,
Б’є розривними «обіз`яна»
Свій автомат на ізготовку,
З під верблюда узрів гвинтівку.
Послав з ріжка йому заряд,
Свинцю наївся чорний гад,
За пояс друга я хватаю,
І за скалу з ним відповзаю,
Там в кучу збились новачки,
Буцімто в норах ховрашки.
Побачив ношу и мене,
Том зрозуміло, смерть мине,
Як будуть в ворога стрілять,
І спини друзям прикривають.
Бій розгорівся в нас кривавий,
Вже перші ранені упали,
На базі з рації все знали,
Два вертольота нам прислали.
З ракетниць ціль ми указали,
Там смерчем банду закопали.
3
Ми серед мертвих і живих
В очах той бій, то може псих
за що там гинули, солдати?
А дома жде з сльозами мати,
Чиї кістки там по збирали,
кого у трунах фельцували?
А в ніч дзвенять оці слова,
ця правда вічна і жива:
«Сержанте, винеси мене,
прикрию тілом, я тебе».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254846
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 19.04.2011
автор: КВМ