Я хочу вийти з лабіринту сумнівів,
Але гублюсь ще більше.
Заплуталася в павутинні здогадів.
Затягує сильніше.
У вчинках я керуюсь чомусь страхом,
А треба – мрією.
Різну фігню вважаю долі знаком.
Інакше вмію я?
Мені потрібно тебе бачити і відчувати -
Ти певно проти.
На відстані смертельно боляче кохати.
Існують квоти…
Та я не хочу. Не потрібно більш нічого.
Помру я з голоду.
Хіба для того ми зустрілися? Хіба для того?
Іржаве золото.
По неслухняному волоссю провести рукою,
Знайти пір’їнку;
Від холоду сховати за собою;
Втерти сльозинку;
Поцілувати кутик твоїх вуст,
Потім вуста;
Знайти до серця твого міст,
Щоб жити там,
Щоб бачить твою усмішку щасливу,
Щоб бути при тобі,
Тобою дихати. Все інше – не важливо.
Віддайсь мені!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254788
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.04.2011
автор: Конвалія