Десь поблизу, Чорногори, в древній Галицькій землі,
Там живе, чаріва Відьма, що літає на мітлі.
ЇЇ очі – каре сонце, у думках – таємний гріх,
У ночі все завмирає, коли ллється її сміх .
У її словах закляття, порух може, зчарувати
І якщо її полюбиш, в спокої, незможеш спати.
ЇЇ подих – теплий вітер, її сльози – літня злива,
В її венах, кров вирує, як вода, гірська, бурхлива.
А як схочеться, забутись і навіки розлюбити,
В тебе є єдиний вихід, на вогні її спалити.
Попіл той, розвіє вітер, але спокій не здобудеш,
Бо її Відомський погляд, ти, ніколи не забудеш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254639
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.04.2011
автор: Vidjma