Він сивий дід,закриє очі,
Минають дні,минають ночі,
Він вже не син,вона не дочка,
А в пам'яті цікавські очка,
Як ти веселий і проворний,
На світ цей дивишся моторний.
І сили повен можеш бігти,
Поки не струсять з тебе крихти,
Яке дитинство неосяжне,
Таке грайливе і звитяжне,
Як безтурботній горобець,
Летів не дзвін чужих сердець.
І ось тобі уже шістнадцять...
Уже сімнадцять...вісімнадцять,
Юнак наповнений життям,
І світлим,чистим почуттям,
Для тебе відчиняють двері,
В дорослий світ,без карамелі,
В житті ти сам собі коваль,
Ти ріжеш,плавиш міцну сталь,
Ти світ свій твориш з усіх сил,
З кришталю ти здуваєш пил.
І ось на двадцять п'ятий рік,
Ти на машині їхать звик,
Дружина вдома нагодує
І приголубить,поцілує,
І вже тобі, цікавські очка,
В обличча глянуть син і дочка.
І ось вони тепер вже ходять,
Тобі про все завжди говорять,
Хочуть співати,танцювати
Вже і навчилися читати.
Обоє хочуть гарно вчитись,
Та ми їх вчили не лінитись,
Завжди готові взяти приклад,
На нас дивитись діти звикли.
І ось тепер їхнє кохання,
Приносить не легкі зітхання
І ми пораду дать готові,
Хоч не беремо участь в змові,
Та ось уже і їм по двадцять,
Недавно було ж лиш дванадцять,
Вони своє життя будують,
І силу власноруч карбують,
А ми удвох біля каміна,
Закінчилася наша зміна,
Тепе живемо лиш для себе,
Ти є для мене,я для тебе.
Вона тепер закриє очі,
Минають дні,минають ночі,
Він вже не син,вона не дочка,
А в пам'яті цікавські очка!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254591
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.04.2011
автор: Були_Ка