Останнім часом спостерігаю за людьми.В сліпучих відблисках віконного сонця,бачу дивні силуети,що швидко-швидко рухаються стоптаними стежками моєї вулиці.Хм...,адже з балконів багатоповерхівок,здається,ніби це крихітні створіння,які чомусь безладно й хаотично обертаються навколо своєї осі).пАРАДОКС,насправді ж бо знаю: в кожного з цих перехожих,випадкових,кумедних і серйозних силуетів,СВОЄ,повноцінне,сповнене всіма барвами райдуги життя...І насправді воно аж ніяк не крихітне,а навпаки,на їхню думку,-ВЕЛИКЕ І МОГУТНЄ,СВОЄ І ДЛЯ СЕБЕ...
Дивно...Чому ж тоді з висоти багатоповерхівкок здається,що це крихітні створіння,які чомусь безладно й хаотично рухаються навколо своєї осі? як ви гадаєте?***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254380
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.04.2011
автор: Христинка