Лінивий шовк спадав по плечах,
ти збила виклик. Так, уперше.
Не плачеш більше, як малеча,
лежиш незрушно ніби вмерши.
Поклала пальці на волосся,
що наче різкий прянощ пахне.
Як в серпні зрізане колосся,
шкребе в душі той спогад манний.
Та дрож вночі, отой випадок,
де вас лякало притягання.
Думки про нього як припадок –
і знов поривчате дихАння.
Не був твоїм, сліпуча віра,
що повела його п’ятами.
Шепочеш «покохала звіра»,
що ледве не привів до ями...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254367
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2011
автор: Vivien Pepper