Услід за весною картатою кригою
Ти серцем новою заплачеш відлигою,
І усмішка буде, як сонячний дар,
Росинами туші, лицем розмальованих,
Дощу самоцвітами в сон інкрустованих,
Бо сон той насправді є подих із хмар,
Та вогником свічки в душі спалахнулого
У твого зимового залі минулого
Лиш легке відчуття п'янкого тепла,
Ти ще не боїшся згоріти у вогнику,
Пливеш цим дощем у весняному човнику,
У човнику щастя до літнього тла.
P.S. Весна тимчасова й минають хвилини,
Секунди летять, мов шовкові хустини,
Їх легко зловити і втратить навік...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254313
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.04.2011
автор: M.E.(nachtigall)