Блакитна ніжна зірка впала у вікно,
А далі намистинки линуть до кімнати,
Моє життя давно вже схоже на кіно,
Не знаю роль яку лише у ньому грати.
Забуті мрії, переплутані думки,
Немов щодня ходжу по стерні,
А хтось сидить, п’є каву залюбки,
Рахує копійки мізерні….
Все живемо чекаючи чогось:
Любові?Грошей? Щастя? Ласки?
Немов так хтось і скаже тобі «Ось!
Скоріш тримай усе, будь ласка….»
Як смішно все…як легко й складно,
Черговий день згорає у квітках.
Я просто йтиму й серед гаю
Засне моє волосся в пелюстках.
Так хочеться втекти кудись у тишу
Від сірих буднів, галасливих днів,
Вдихнути сили в груди найповніше
І жити так, як ти того хотів…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254182
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2011
автор: Квітка Надії