Дощ ріже склом під тонкою шкірою вени,
Розрізуючи під лукавим взором місяця,
Немає між нами бурхливої ноти,
Займаючи у смерті всі перші місця.
Амплітуда болю розриває тіло на куски,
Вона безсоромно зачіпає і душу,
Манить, тягне у пастки свої,
А я не хочу вплутуватись і не мушу.
Безвихідь, яка завше мене лякала, знайшла,
Розчарування в коханні, настигло,
А смерть зайшла, дозою горя пригостила,
А я на зло цим пустим словам ще тримаюсь, я жива...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254140
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2011
автор: Даша Піддубна