Тривожний сон Чорнобильського балу...
Захрипла перша скрипка уночі.
А час ішов... І Вічність проминала,
Із долі міткою у себе на плечі.
А я мовчала: стомлена і ... п́ яна
Своїм танком із мрією...
За чим
Пішла?.. Невже я все забрала.
Чому для Щастя не знайду причин?
Мовчу сама. Мовчать зі мною зорі.
Десь дикий вітер вовком завива...
"Можливо. Хай хтось краще поле зоре,
Та дай би Бог, щоб там були жнива!
Та це - як де... Та це вже - що посієш!
Чи суєту, чи мрію, чи слова...
а буде стільки, в скільки ти повіриш:
На день, на мить...а може - геть нема!
Я залишуся! Я посію Віри...
А усе інше..? - ІНШОГО НЕМА!
Тоді й повірю в твої очі сірі,
Яким так дивувалася зима...
Ще кілька днів... - збиратиму врожаї.
А поки: небо й звична суєта...
Як я втомилась..! Йду по небокраю.
Хоч твоє сонце... трошки зігріва!
11.04.11 21,47
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254060
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 15.04.2011
автор: Аліна Шевчук