Життя віднімає в людини
часу, аж їй-бо, занадто.
Стежок – тих, що несходимі,
навряд чи усі пізнати.
І справ, що намітив, певне,
ніколи не переробиш.
У світі оцьому древнім
ми – дроби, всього лиш – дроби.
Себе залишаєм частку
у кожнім своїм слідочку,
у кожній хвилині щастя,
у власних синах і дочках,
в промінчику і пелюстці,
якої торкне твій погляд.
Ми – дроби, допоки пустка
не прийде тебе заповнить
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254014
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.04.2011
автор: Omega