Вітер вщух, не бути бурі,
Вже тільки колихання голих віт
І посмішки хмарин понурі
Терпляче залишають слід
На тлі безкрайого простору,
В який зімкнулася душа,
Що вірить в зустріч, хоч нескору,
Твого й мого підбитого крила.
Але у дійсності казок нема
І мрії розбиваються у скелі часу –
З твоїх очей оману я пила,
Свою ж опорожнила чашу…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253967
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2011
автор: Мyshka