Краплини щастя за вікном
Стікають прямо на долоні
І вітру міць своїм крилом
Тримає світ в п’янкім полоні.
Додолу листя опадає…
Хіба ж причина це для суму?
Примара-день уже сповзає,
Плекає вечір тиху думу.
Горять вогнем кремезні крони –
Душа ясним вогнем горить,
Тривожать серце передзвони
І скрипка десь принизливо кричить.
Не вірте ви, що осінь-плакса,
Що дощ її – одна журба.
Чорніє ніч, неначе вакса,
І грає в день зірок юрба.
Лоскоче сон і вабить вітер –
У ньому все моє життя,
Неначе книгу, що без літер,
Гортає музику буття.
Так солодко зітхають квіти,
Впиваючись вечірньою росою,
Думки і мрії, мов маленькі діти,
Поволі плентались за мною.
Зірвалась буря, загриміло,
Шалено, з люттю вітер взвив,
А потім сколихнулось, затремтіло
І ранок спокоєм умив.
Отак і серце в лиху бурю,
З плачем вдаряється об груди –
Воно шукає свою кулю,
Воно земне усе забуде…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253963
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2011
автор: Мyshka