Україно, не плач!...
Не личить тобі.
Ти століттями плакала – досить!
Через сльози свої - гибіла в ярмі,
А твій стогін лиш вітер розносив…
Україно, не плач,
Бо плаксивий народ
Не здобуде величі й слави,
І землі цій святій не позбутись заброд,
Як не буде на них управи…
Україно не плач,
А до бою іди!
Не кляни в гіркоті свою долю:
Ти в недолі була через те, що сини
В хаті з краю проплакали волю.
Україно не плач – усміхатись пора!
Ти не проклята злою бідою:
Згине, щезне недолі мара,
Як ти гордою йтимеш ходою!
Коли сильну державу збудуєш свою;
Коли брат не продасть більше брата;
Шануватимеш мову – рідну, святу;
І не будеш у служницях в ката;
Коли в душах своїх уб’єш ти раба,
І останній лакуза згине…
Ось тоді то і слава піде по Землі,
Про великий народ України!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253938
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2011
автор: schasnyi