Автобан

Хто  виставив  крикливі  маяки?
Хто  малював  цю  смугу  у  прийдешне?
Яскраве  світло  пожира  роки
і  швидкість  наростає  згубним  смерчем.

Гуде,  шумить  тривожно  автобан,
покришки  розривають  з  люттю  камінь.
у  лобовому  шклі  на  весь  екран,  -
дорога  в  вічність  миготить  вогнями.

Десь  попереду,  мов  кленовий  лист,
розходяться  шляхи  у  різні  боки,
зустрічний  вітер  під  зловіщий  свист
із  двигуна  виймає  рештки  соків.

Тріщить  обшивка,  зчіплення  -  вогонь,
кермо  щоразу  рветься  із  полону
змокрілих,  перевтомлених  долонь
і  вихлопна  вже  догора  від  втоми.

Лиш  в  поспіху  би  смугу  не  згубить,
лише  би  не  зблудить  на  роздоріжжі!
і  навігатор,  як  на  гріх,  мовчить,
з-за  обрію  вже  виглядає  Вічність!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253927
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2011
автор: Борода