Синхронно дощу хочу впасти асфальту на руки,
Щоб ти вже не зміг в переходах мене зупиняти,
Щоб очі не видали сивої злої розпуки,
А губи щоби не змогли про усе промовчати.
Під дихання нот, що вдаряються звуком до клавіш,
Коли музикант зачаровано тане в пасажах...
Я б зникла у них. І ти, мабуть, про це добре знаєш,
Бо губи мої вже ніколи про це не розкажуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253822
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2011
автор: Halyna