Я годинами марно сиділа сама,
Аж у вухах бриніла тиша.
За вікном у ночі розливалась весна
Шурхотінням брунькових тріщин.
Я годинами очі не зводила вбік
Від невидимої іншим мітки.
За вікном поза хмарами місяць ізник,
І темнішати стало стрімко.
Я годинами просто мовчала сама,
Наче було із ким розмовляти.
За вікном чорним золотом пріла весна,
Я не хтіла її вітати.
Я годинами так нерухомо жила,
Бездіяльна за власним бажанням,
Бо для всіх у цю пору настала весна,
Я ж прощатися мала з коханням.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253811
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2011
автор: Елена Краевская