Набридло жити в замкнутих кругах одного світу,
Ковтати сльози й бігти в небуття.
Читати шрифт гнилого, ілюстрованого моноліту
й вмирати кожну ніч від каяття.
Набридло жити так,наче все й справді добре,
Так ніби радість-моє друге "я".
Неначе серце моє зріле, до нестями сильне і хоробре
й немає в ньому місця для сміття.
То все не я,то є фіктивно-платинові маски,
крізь мою посмішку сочиться біль.
Хоробрість- наслідок безглуздої,солодкої поразки,
Самодостатність- не солена сіль.
О Боже,я кричу до Тебе із пустелі смерті:
невже не чуєш Ти моїх молінь,благань?!
Допоможи!Хай мої маски скривлені, роздедті
зруйнуються під силою Твоїх страждань..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253758
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2011
автор: Христинка