Все що було в моїй пам'яті,
затуманила фрагментами в кадрі,
і на стінах твої фотографії
в ті моменти, коли були радісні,
всі усмішки там лиш покинуті,
коми і крапки розставлені.
час шансу жодного не залишив нам,
стрілки годинника завмерли намертво.
Холодними, як сталь словами,
по самому серцю лезами ...
Безсонна трьохсота ніч без тебе,
долоні сльозами розрізані,
розбиті очі на сотні осколків,
вже порізані фото по підлозі шматками,
втрачаючи себе в безлічі ліків.
паралізована твоїми дзвінками ...
я тебе відпускаю… навіки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253693
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2011
автор: Туся Парасич