Зустріч у зошиті, де всі записують наше життя,
Кроком за кроками, щоб відшукати сторінку ту, де я читав,
Знаю й не знаю що буде, чи буде як я?
Щойно незграбно помер і ніколи сюди не літав…
Квіти з дерев… і вода під ногами не тхне,
Все нас нема… А у яблуках лиш хробаки,
То чи ти поряд, чи тут, чи ти все ще жива?
Може і так, та підеш, як і всі, хто пішли.
Посмішки, дотики, добре і плескіт очей,
Теплі обійми виходять так само з дверей,
Нащо так бути, як дим, все мінятись, зникати?
Думати, бачити, чути – й не вміти стояти…
Я запалю календар, розмалюю сліди на підлозі,
Повитираю ганчіркою спогади, навіть ті давні,
І розіб’юся годинами на паперовій дорозі,
Бачиш, я просто подумав, що то все несправжнє…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253615
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2011
автор: Фелем Ящірка