Гнівно жінка чоловіка шарпає за рукава,
Дістає його словами, втричі щоки надува:
- Ну, куди ти цілиш очі, - зиркаєш через плече,
Наче хтось тебе лоскоче або ззаду десь пече!
Поруч мене світом нудиш, а, лиш вийдемо на двір -
То жіночу постать з"їв би, як отой голодний звір!
Що ти дивного набачив! Жінка - вона жінка й є!
Те, що кожна із них має, - при мені теє снує!
- Знаєш, каже він покірно: любонько, ти не гнівись, -
Жінок поглядом окинув і тебе, ось, роздививсь...
Серце стиснула картина, геть, - не вірю собі сам,
Як ти носиш, моя рідна, майже двісті кілограм!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253594
Рубрика:
дата надходження 13.04.2011
автор: grycha