Чорним круком зав'ється ця осінь,
Не пробачить покинуті роси...
Забирає останні сили,
Проганяє у темну зиму.
На вітру самотньою гілкою
Осінь стала чиєюсь могилкою...
І забилась надривним криком.
Покотились - зневірено - лики.
Пробралася в мою пустелю -
Розлетілись слова веселі.
Закружилася - чорним круком -
В клятій совісті схована мука.
І забилося, і розбилося
Чиєсь серце, під скіс покотилося...
Все познищує, все повиносить
Ця - з розбитими мріями - осінь!
Кружить круком, тривожиться вороном...
Всі надії - в сторону, в сторону.
Перероджені - знищені - ми,
І півкроку лише до зими...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253566
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2011
автор: Svetegoochej