Коли мені проходить віра в тебе,
Я відкриваю сльози для народу.
І запахом твоїм вся моя шкіра.
І гордість вся зникає десь під воду.
Твій дотик чаю зранку, а не кави,
Блакитні очі вулицям столиці,
І найдорожчим голосом «як справи»,
І фото друга в книжці на полиці.
Емоції прохожих в сірі будні,
Тебе огорнуть у міську трагічність,
І ніжністю в думках, що вже відсутні,
І відчуттями, розмірами в вічність……………..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253339
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2011
автор: Анна Помаранська