Синьою хвилею колишуться в золоті мамині очі. Трунком запашним в’ють мережаний вінок, вплітають в коси легкість та радість. Сміються розлогим дзвоном, щиплють за щічки, сиплють в долоні блиск вологих ранків та терпкість медових вечорів. Теплим заревом мріють над скронями, шепочуть про низькі зорі та галасливий вітер. Наповнюють до краю безстрашністю та вірою в щастя. Обіймають, ніби той дикий виноград, дарують затишність й розраду. Стоїш і не рушиш спокою, закутаний в крила маминої душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253292
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2011
автор: Дарина Пышная