Знов весна мою душу стриножить
Я в полоні солодшім за волю,
Знов зневірене серце тривожить
Може кара моя, може доля.
Це Твої наполохані очі,
Так журливо наповнені сумом,
Розтривожили всі мої ночі,
Переплутали всі мої думи.
Може я і зухвалий без міри
І даремно плекаю надію,
Та вселяє весна в мене віру:
Я зумію, зумію, зумію.
Спалахнуть знов сади білим цвітом,
У природі немає зупину,
Мандруватиму я білим світом
Доки очі Твої не зустріну.
І не буду чекати на літо,
Хай дарує весна теплі ночі,
Всі дороги пройду я по світу,
Щоб знайти наполохані очі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253251
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2011
автор: kalush