Коли розпечене каміння
І на зубах сухий пісок,
Здається є одне спасіння –
Водиці чистої ковток.
Коли ж і дихати так трудно,
Що кров пульсує у висок,
Так хочеться на повні груди
Повітря чистого ковток.
Коли ж плетуть постійно змову:
Покровоточить - заживе,
На рідну зазіхають мову,
Аби достати за живе.
Вже не марна нам ця розмова,
Лиш неживому не болить,
Так хочеться почути слово,
Ще більше, ніж на світі жить.
Не просим в Бога при нагоді
Масний шматок і без кісток,
А просим волі і свободи
І слова чистого ковток.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253090
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.04.2011
автор: kalush