© У моє віконце заглядає місяць,
а над місяченьком цілий океан.
А по океану ліхтарики світять,
і летить мов хмари клубами туман.
Голкою сколений,
ниткою вишитий,
стелиться полем туман.
Зажурений, до землі схилений,
думає... Сивий немов дідуган.
Говорить з долею, згадують молодість,
збивають з трав роси.
Вона вербою росте над водою,
їй вітер розчісує коси...
Латаний латками, гордий туман,
в задумі під руку із долею.
Стоїть та пишається, немовби пан,
безмежною волею... волею... волею.
Голкою сколений,
ниткою вишитий,
стелиться полем туман.
Та не зажурений, до землі схилений,
думає... Сивий немов дідуган...
7.04.2011р. Четвер 21:00
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252992
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.04.2011
автор: Jurko_Berezen