Ти звалася білою чайкою,
літала безжурно над хвилями
Твій день ще не стерто часом,
твій простір не зміряно милями.
Розсипане, зрізане, спалене
під небом те біле пір'я
І між голубами затравлене
сумнить не гостинне проміння.
Смакуй же глибини неба!
в думках не знайшла... шукала..
Його не розгледіла в себе,
бо очі за крила продала.
Між твоїми ребрами згарище,
жевріють і мружаться струни.
Ти звалася білою чайкою
під колесом неба фортуни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252579
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 09.04.2011
автор: Slonik