Відблиски світанкових вогнів засліплюють мрійника, який на даху п’ятиповерхового старого панельного будинку спостерігає за метушнею поодиноких авто на центральній вулиці міста. Навіть при відсутності перехожих місто належить людям. Причиною цього не є рівні, покриті бруківкою, дороги чи дірки штучних помешкань, в яких губляться промені ранкового світила. Все через нього, того непідвладного стереотипам та відкритого для нових істин одинака, який своїми урбаністичними думками порушує короткочасне забуття світу щодо людського панування.
Шукач неординарних виявів дійсності намагається знайти різницю між буденним рухом мешканців переповненими вузькими смугами, які оточують витвори сучасних помешкань, та відносною порожнечею простору, сповненого смутком і надмірним спокоєм. У цьому стані світанкової бездіяльності місто не прискорює плин часу, адже такі пастки примітивного зацікавлення, як яскраві вітрини чи різнокольорові величезні малюнки на пласких дощечках, піднятих залізними балками до рівня третього поверху, не відволікають від власних міркувань, а отже й не змушують оцінювати своє ставлення до певного витвору цивілізації, життєво необхідного для надто урбанізованої особистості, бо не тотожні з тимчасово оточуючою дійсністю. Втрачається ілюзійна корисність наявності подібних пасток. Але небезпеку втрати уваги та часу бездумно крокуюча людина не помічає. Її думки непомітно загарбують хибні бажання та наміри марних вчинків. Подальша оцінка дій та прагнень відбувається лише з врахуванням пріоритетів пасток, що спричинює втрату власного ставлення до виявів оточуючого світу.
Мрійник не мав можливості обирати саме це місто для подальшого перебування, але воно, на його думку, мало чим відрізняється від інших населених пунктів. Життя на території без урбанізації майже не можливе, та й жити без суспільства він не вміє. Він не має причин перебувати на даху будівлі так само, як і в будь-якому іншому місці. Йому сьогодні закортіло побачити поступове пробудження безладу, створеного людиною на переповненому та оточеному подібними істотам клаптику Земної поверхні, з іншої точки простору, аніж звичайно. Бажання отримувати більше уваги та бути у центрі нібито важливих для сучасної людини подій, що були визнані такими на основі вимог примітивних пасток, привело різних за первісними ідеалами жителів до цієї однорідної суміші подібних бажань і прагнень, у якій найменше відхилення від встановленої основної норми вважається неприйнятною помилкою. Це спричиняє усамітнення нетипового та його подальше перебування на наступному щаблі відходу від реального світу і відкриття нової більш штучної системи, вигаданої для подібних, несхильних до правил основної матриці, людей. Такою системою може бути суспільна мережа чи гра, що імітує життєві ситуації вигаданої людиноподібної істоти. Мешканці, що поринули у світ штучної реальності відрізняються вузько направленим мисленням, адже не шукають іншого заняття, аніж бути частиною примітивної пастки.
Вулиці та провулки наповнюються жвавим рухом людей та їх механізованих творінь. Важко знайти когось, хто б не поспішав крокувати у невідоме крізь перешкоди, коли можна з меншими зусиллями досягти своєї мети, обравши інший напрям. Та пастки примітивного зацікавлення створюють ілюзію неможливості подальшого переміщення без боротьби з їхніми проявами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252485
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2011
автор: Lucre