Я навчуся до тебе мовчати!
Між рядків лиш розплачусь думками.
Й незагоєні рани латати
чорно-білими знову нитками.
Як навчуся втікати від себе -
розповім тобі з висі сободи.
Зараз бачу твоЇ очі-небо,
ще ж ковтаю години негоди.
Якщо буду співати романси,
ті, що пеклом вернулись в обличчя -
тоді знай, що я сильною стала!
І знайшла твоє справжнє обличчя!
Весна вкрала у мене вже Острах.
Залишилось продати лиш душу...
Осінь терпне, в руках майже осад,
в голові :"Не забуду, а мушу..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252245
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.04.2011
автор: тепла осінь