На кручах сидячи, дивлюся на Дніпро,
А він за вітром хвилі нагортає.
Кує зозуля... Діток підкидає
У зроблене сусідами гніздо...
Споконвіків у християн повір’я:
Хто в Благовіщеня шукатиме роботу
У хаті, у хліві чи на подвір’ї
Єдине матиме – то збитки та турботи...
Як та зозуля, що не має долі,
Домівки і сім’ї. Сама по волі...
Зозуля, що чужі віки рахує…
В самотності своє життя змарнує.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252205
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2011
автор: Віктор Нагорний