Наливається сонцем земля.
Посівна. З нею – певна напруга...
І вологі, з-під снігу, поля
Зачекались блискучого плуга.
Прилетіли співочі птахи
З тих країв, де не був, і не буду.
На паркані сидять дітлахи.
Черевики тускніють від бруду.
Світла вуличка. Йду і дивлюся...
Пахне сонячним хлібом з хатини.
Там сидить, одиноко, бабуся,
Роздивляючись давні світлини.
Привітався, вона обернулась,
У повазі, вклонилася тричі...
Щось знайоме у ній посміхнулось,
На засмаглому віком обличчі…
Не побачиш в сучасних новелах
Як живуть без грошевої згуди,
В не скалічених поступом селах –
Простотою освітлені люди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252200
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2011
автор: Віктор Нагорний