Пам’ять роки тривожно гортає
На життєве моє полотно,
У дитинство мене повертає
На Гайванку на Кам’яне дно,
На Чаплі, де поміж осокою
З каченятами качка снує,
Де у вербах, плакучих, весною
Безкінечно зозуля кує.
І на Ніженці білі лілеї,
І в ромашковім морі між трав,
І косарики , і орхідеї –
Я , усе , одночасно згадав.
Суху Лохвицю – річеньку милу,
Що повилася ген до Сули
Тут нас доля в дитинстві водила,
Тут зростали й щасливі були.
Є у всіх заповітна стежина,
І у мене, також, вона є
Тут де край мій, моя Батьківщина,
Й босоноге дитинство моє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252081
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2011
автор: євген уткін