Згадалися батьки і защеміло серце,
Хоч я ніколи їх не забував.
Любов’ю переповнилось відерце,
Якби я вмів – їм реквієм заграв.
Немає дня, щоб я про них не думав,
Щоб не котилась по лиці сльоза.
Їх дуже жаль і серце повне суму,
А на могилі, замість сліз – роса.
Шануймо їх, бо в нас батьки не вічні…
І, як підуть, згадаєте не раз.
Слова кажіть їм теплі і магічні,
Вони життєвий нам дали дороговказ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251997
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2011
автор: Віталій Назарук