Казку дитинства неначе
Розповідаєш, вітряче.
Мова скрипуче-легка
У вітряка.
В сивих туманах дороги
Босі втопилися ноги,
Іскрою думка мелька
Про вітряка.
З вирію я повернувся,
Поглядом краю торкнувся,
Радість зірветься лунка
З крил вітряка.
Чорні натомлені крила
Часточку серця вхопили
В думах же завше блука
Скрип вітряка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251980
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2011
автор: Терен