Давно вже не складав я риму,
Давно не друкував свої думки.
І тільки коли все навколо стихне,
Я напишу тобі ось ці рядки...
Нехай слова мої не будуть золотими,
Нехай не будуть професійними вони,
Та все ж про те, що в грудях тисне,
Признаюся сьогодні я тобі!
Царівно Білокура, Настуся - мила,
Чому забрала спокій мій в полон?
Чому у снах моїх привітна, щира?
В житті не підпускаєш ні на крок!
Я поки-що не принц на білому коні,
І не ношу я мантії в прикрасах на спині...
О найпрекрасніша принцеса на землі!
Для тебе розбуджу Царя в собі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251890
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2011
автор: Володимир Любко