Не зможемо ми попіл розпалити

Привіт,  як  справи?  Так,  це  знову  я.
Тобі  листа  укотре  знову  пи́шу,
та  не  віддам  тобі  його.  Залишу
і  кину  я  його  в  яскраве  полум'я.

Цей  лист  миттєво  у  вогні  згорить
так,  як  кохання  наше  вмить  згоріло.
І  ми  не  зможем,  як  би  й  захотіли
новий  вогонь,  стійкіший  розпалить.

Не  зможемо  ми  попіл  розпалити,
згоріло  все,  розвіявся  і  дим.
Та  час  йде  далі,  ми  повинні  жити
життям  яскравим,  світлим,  молодим.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251823
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2011
автор: Валерій Коваль