Ворожка йому ворожила,
Вивчаючи щось на руці:
- Направо підеш - то могила,
Зітнуть тебе смерті женці.
Наліво повернеш, відразу
Спіймаєш жар-птаха за хвіст.
Підтримай облуди заразу
І зовні хоч будь комуніст.
Задумайся, брате Василю,
Постав хоч життя над усе,
Бо смертю від тебе на милю
Й без мого гадання несе.
Промовив, заглянувши в очі,
Він голосом жвавим, прямим:
- Ви, тітко, мені не пророчте,
Страшніше зотліти живим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251594
Рубрика: Присвячення
дата надходження 04.04.2011
автор: Терен