Поїзду врешті насниться Харків, а поки –дартс, станції, мов мішені.
Перші подряпини квітня,
провідник по-вітчизняному злий,
жінці на нижній полиці сняться дощі і леопарди,
потім школа ,
вона заграє з хуліганом із задньої парти,
далі інтимне.
Жінка вросла у полицю , наче корінь женьшеню.
Ти навіть не повертаєшся,
по-дитячому тулишся до вікна,
перед тобою весна,
зліва-тамбур.
Ти навіть не повертаєшся,
я , як ,зрештою,і цигарки,
мнусь у твоїх кишенях.
Вагони – єдині ,хто спить попарно.
Місця навколо важкі , мов заспокійливе санітара.
Ти навіть не повертаєшся,
губишся у собі ,наче життя у операційній,
кажеш : якого чорта,
все в нормі,
це більше відпустка,
жодного карантину,
звичайно , холод, вітер і жах,але це не суцільно.
Провідник погоджується : якого чорта,
все в нормі,
поїзду врешті насниться Харків
через п’ять годин і тридцять одну хвилину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251519
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2011
автор: edel