Він десь іде - самотній і прекрасний,
З розбитим серцем на шматки...
За ним скрадається дощ рясний
І стукотить у всі шибки.
Вона до вікон прихилилась -
Чарівна, горда і одна.
Безодня в душу задивилась
І радість випила до дна...
Він повертає ключ, заходить в дім,
А дощ скрадається за ним...
У домі пустка, темно, тихо -
Але він вже до того звиклий.
Вона п'є чай біля вікна...
А дощ шумить, годинник стука.
В очах - безодні глибина.
А на душі - печальна мука...
Вони зустрінуться колись
І зустріч ця життя їх змінить.
Нехай поки що дощ іде -
Нехай. Веселки йдуть на зміну!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251329
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2011
автор: Sereniti_Flawia