Бурхливi хмари в небесах,
Несуть з собою бурю й страх.
Колише вітер хвойний ліс,
Так починається ескіз.
Художник серед живописних місць,
Талановито водіть кість.
I спокій до глибин душі,
В його душі, в моїй душі.
Ось не далеко вже гримить,
І блискавиця мерехтить.
А він поставлену мету,
я до кінця, я доведу.
Але на мить завмерло серце,
В душі відкрились немов дверці.
I сумнів й страх туди ввійшли,
В бажаннях місця не знайшли.
Тут недалеко у лісочку,
Тут трішки вище на горбочку,
Метнула блискавка свій гнів ,
Старенький дуб упав між пнів.
І за своє життя в художника очах,
Як тріск між швах, помітно страх.
Та чоловік продовжував писати,
Щоб пензлем відчуття нам перадати.
Щоб він не думав, що живе дарма,
Бо полотно і є його життя! Його життя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251321
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.04.2011
автор: Володимир Любко