Жаль, що я не мороз, щоби вкрити собою всі шиби,
Не холодна роса, що зникає в полу'день з трави,
Не захований скарб, що, я певна, ти все-таки б здибав,
Жаль, що я не туман, який землю усю б оповив.
Мені дуже шкода, що убила твої сподівання:
Я не твій корабель і пора відплисти за лиман.
Жаль, що я не весна, що цвіте свіжим цвітом кохання,
А лиш пригорща сліз, що стікають до змучених ран.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251299
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.04.2011
автор: Halyna