Ну, чого це всюди верболіз
По коліна у багно заліз?
І скажіть, яка ж йому охота
Все життя тягнутись до болота?
Запитаю дівчину-вербичку:
-Ти чого тут виросла, сестричко,
А не серед гаю, серед поля?
Відповість: "Така вже моя доля.
І якого біса себе мучу,
Воду п'ю не чисту, а тванючу?
Замість солов'їв - нещастя маю
Слухати якусь лупату зграю.
З осокою розмовляти мушу,
Ранить руки і кривавить душу.
Дістаю ж єдине в нагороду -
Дивний стан і неповторну вроду".
То чого ж це всюди верболіз
По коліна у багно заліз?
Прагне, певно, від усього дужче
І в болоті відшукать живлюще.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251248
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.04.2011
автор: Терен