Свистять довкола батоги,
Лишаючи криваві смуги:
Не вдарять друзі, вороги -
Аж сатаніють від натуги.
Наступний мученицький крок -
В тумані маячить Голгофа:
То через стрій людських думок
Я, вкотре вже, проводжу строфи.
Он там спіткнулася одна,
Сердешна, впала від наруги -
Та, щойно вийнята з горна,
Вже подала їй руку друга.
З останніх сил вони бредуть,
Та вперта мужність не загине.
Я знаю, впевнений - пройдуть,
Хоча й болять побиті спини,
Хоча й тяжка пролита кров -
Але ж проллється тільки гірша,
Бо вклало мудрість і любов
У строфи ті - горнило вірша...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251247
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.04.2011
автор: Терен