Коли, з веління Вічної Зими,
Мазнуть по світу руйнування пензлі,
Скажу Тобі:
«Кохана, світ — це ми»,
Зігрію подихом Твої долоньки змерзлі.
Коли полине, сам на всі світи,
Лише непевний спомину відгомін,
Прислухайся:
У ньому Я і Ти
Сплітаєм шепіт світлої Любові...
І в Хаосі, без часу і без меж,
В кружлянні вічнім атомів творіння,
Я вірю:
Мила, ти Мене знайдеш.
Бо Ти ж Мені — така кохана й рідна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250955
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 01.04.2011
автор: Єгор Юкрамов