Розмахом повік - ти прокинешся, і очі, кольору перламутрового диму, втягнуться у світ. Ти глибоко заглянеш у цей світ, що міститься за прозорим склом старого вікна, який ніколи не відкривається...І вмить, зіниці твого ока починають зменшуватися...І тунель глибокої душі тоншає і вмить - закривається...Ти не бачиш...Ти більш ніколи не відчуєш холодне скло старого вікна, погляд світу... Невже ти спиш?...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250721
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2011
автор: Алексаa