Дивися в очі й смійся що є духу,
А позаочі в спину плюй, цурайся...
При зустрічі прошепочу на вухо:
"Покинь. Дурнею не займайся."
Сідай поплач, собі ти знаєш ціну,
Її тобі ніхто вже не заплатить.
Я ж мабуть вимажусь у глину,
Бо словом статую не можна стратить.
Лишись і знай,- тебе уже забули.
Тебе нема, ти вже минулий вік.
Всі дивляться як ти ідеш в загули,
Яким давно уже забутий лік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250596
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2011
автор: Крижанівський Олександр