А твої ноги п'ють
не краплини роси на пшениці,
а твої ноги п'ють
розболілі від шутру сліди.
У мовчанні ідеш
поклонитись святій плащаниці.
Огорнутись гріхами
і скинути їх днів за три.
Про єдине прощення
крізь призму самотності й туги
на колінах благаєш.
У Бога благаєш (Прости!).
Твої ноги не п'ють
ароматну росу на пшениці.
Твої ноги ідуть...
А за ними червоні сліди.
І не кваптеся ноги,
вам йти ще долинами смерті,
вам долати пожежі,
вам сохнути серед пустель.
Вам вертатись назад
у відчинені простором двері.
І гріхи залишати
по той бік відкритих дверей...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250469
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2011
автор: Іванна Шкромида